РЕГРЕСІЙНІ МОДЕЛІ ДЛЯ ОЦІНЮВАННЯ ТРИВАЛОСТІ РОЗРОБКИ БАНКІВСЬКОГО ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Анотація

Розглянуто проблему підвищення достовірності оцінювання тривалості розробки ПЗ, що розробляється у щільно інтегрованому середовищі банківських інформаційних систем, яка є критично важливою для ефективного планування проєктів, оптимального розподілу ресурсів та забезпечення їх комерційної успішності. Показано, що існуючі підходи до оцінювання термінів розробки ПЗ, зокрема моделі COCOMO і ISBSG, не забезпечують достатньої достовірності для специфічних умов банківської сфери, що характеризується високою складністю архітектури, інтеграцією численних зовнішніх сервісів, регуляторними вимогами та підвищеними вимогами до безпеки. Спираючись на дані попередніх досліджень та результати аналізу, обґрунтовано доцільність використання нелінійних регресійних моделей із попередньою нормалізацією даних для оцінювання тривалості розробки банківського ПЗ на основі трудомісткості проєкту. Запропоновано підхід, який передбачає побудову окремих моделей для однокомандних і багатокомандних проєктів, що дозволяє врахувати додаткові витрати часу, пов’язані з міжкомандною взаємодією, синхронізацією робіт і організаційною складністю. Емпіричну основу дослідження склали дані 482 реальних проєктів розробки банківського ПЗ за 2014–2024 роки, створених з використанням мов програмування Java і JavaScript. Реалізовано методику побудови нелінійних регресійних моделей, яка включає нормалізацію даних із використанням перетворень десяткового логарифму, двовимірного перетворення Бокса-Кокса та одновимірного перетворення Джонсона, виявлення та вилучення викидів на основі еліпсу прогнозування, побудову лінійної регресії для нормалізованих даних, отримання нелінійних моделей шляхом зворотних перетворень, побудову довірчих інтервалів та інтервалів прогнозування, а також пошук викидів за допомогою інтервалів прогнозування. Якість моделей перевірено за допомогою показників якості R², MMRE та PRED(0,25). Отримані результати свідчать, що моделі, побудовані з використанням логарифмічного перетворення, є непридатними через значну кількість викидів. Натомість моделі на основі перетворень Бокса-Кокса та Джонсона демонструють прийнятну достовірність: значення R² перевищують 0,85, MMRE не перевищує 0,25, а PRED(0,25) для більшості випадків вище 0,75. Встановлено, що найкращі результати забезпечують моделі з використанням двовимірного перетворення Бокса-Кокса, які характеризуються меншою кількістю викидів та кращими показниками узгодженості з емпіричними даними. Запропоновані моделі можуть бути використані для підвищення достовірності прогнозування тривалості розробки банківського ПЗ, створеного за допомогою мов програмування Java і JavaScript, на основі трудомісткості проєктів. Водночас визначено обмеження підходу, зокрема залежність моделей від специфіки предметної області та обмеження діапазону значень трудомісткості проєктів.