УПРАВЛІННЯ ПЕРЕВІЗНИМ ПРОЦЕСОМ В МІСЬКІЙ ПАСАЖИРСЬКІЙ ТРАНСПОРТНІЙ СИСТЕМІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/KNTU2618-0340/2020.3.2-1.20Ключові слова:
транспорт, розклад руху, оптимізаційна задача, план розвозок, алгоритмАнотація
Існуюча система складання розкладу для міського громадського транспорту (автобус, тролейбус, трамвай і т.д.) не є оптимальною. Не рідкісні випадки, коли пасажири в години пік не можуть потрапити в транспортний засіб через брак там місця, а також випадки, коли транспортний засіб на всьому маршруті руху напівпорожнє. Пропонується метод оптимізації розкладу руху міського громадського транспорту. Оптимальним будемо вважати такий розклад, при якому будуть зібрані всі пасажири на зупинках із заданою вірогідністю і максимальна кількість пасажирів в кожному громадському транспортному засобі було б близько (але не перевищувало) до ємності цього транспортного засобу. Керованим параметром при такій оптимізації, в даній роботі, обраний момент відправки транспортного засобу за маршрутом. Передбачається, що всі зупинки в населеному пункті забезпечені реєстраторами, за допомогою яких пасажир, прийшовши на зупинку, повинен вказати кінцевий пункт свого руху. Всі ці «заявки» автоматично реєструються і використовуються для визначення моменту виїзду транспортного засобу. При цьому необхідно враховувати, що за час руху цього транспортного засобу за маршрутом, на зупинки можуть приходити додаткові пасажири, кількість і кінцеві зупинки яких, на момент відправки, не відомі і можуть бути представлені як випадкові. Дана оптимізація можлива якщо відомі або можуть бути оцінені ймовірні характеристики пасажиропотоків. Відомі розподілу випадкових величин, які задають кількість пасажирів в транспортному засобі, дозволяють оцінити верхню межу цієї кількості із заданою вірогідністю. В роботі показано, що достатньо мати оцінки розподілів кількості пасажирів, що приходять на кожну зупинку за заданий час, і ймовірності того, що прийшов пасажир вибере одну із зупинок по маршруту руху. Математична модель такої транспортної системи заснована на пропонованих методах оцінки розподілу всіх інших випадкових величин, що характеризують проїзд транспортного засобу за маршрутом (кількість пасажирів в транспортному засобі і кількість пасажирів, що залишилися на зупинці).
Посилання
Пролиско Е. Е., Шуть В. Н. Адаптивная модель транспортной системы «ИНФОБУС». Актульні проблеми фундаментальних наук (АПФН’2017)», присвячено пам’ятi Нормана Роберта Кемпбелла та Еррола Е. Гаррiса: Матерiали II мiжнардної наукової конференцiї. (м. Луцьк, 30 травня-5 червня 2017р.). Луцьк: Вежа-Друк, 2017. С. 202−205.
Капский Д. В., Пролиско Е. Е., Шуть В. Н. Система городского общественного транспорта будущего. Международная юбилейная научно-техническаяконференция «Автомобильные дороги безопасность и надежность» посвященная 90-летию Белорусской дорожной науки: Сборник докладов. Часть 1. (г. Минск, 22-23 ноября 2018 г.). Минск, 2018. С. 194−202.
Большаков И. А., Ракощиц В. С. Прикладная теория случайных потоков. М: Советское радио, 1978. 248 с.
Пролиско Е. Е., Шуть В. Н. Возможности и перспективы беспилотного городского общественного транспорта. Математические методы в технике и технологиях: сборник трудов Международной научной конференции. Т. 9. (Санкт-Петербург,10– 14 сентября 2018 г.). С-Пб.: издательство Политехнического университета, 2018. С. 16−23.
Shuts V., Kasyanik V. Mobile Autonomous Robots – a New Type of City PublicTransport. Transport and Telecommunication. 2011. Vol. 12. № 4. P. 52−60.