КВАЛІМЕТРІЯ ВИМОГ ДО ПРОГРАМНИХ ЗАСОБІВ НА ПОЧАТКОВИХ ЕТАПАХ ЇХ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ

Анотація

У даній статті вирішено науково-практичну проблему кількісної оцінки вимог до програмних засобів (ПЗ) на початкових етапах їхнього життєвого циклу. Традиційні підходи не забезпечують достатньої об’єктивізації процесу аналізу вимог, які часто є якісними та суб’єктивними, що створює високі ризики неефективного розподілу ресурсів та помилок у плануванні. Запропонований кваліметричний підхід ґрунтується на методології шкалювання для переведення нечислових характеристик вимог у точні кількісні значення, що є необхідною умовою для їхнього математичного аналізу та порівняння. Центральним елементом роботи є розроблений метод створення шкал вимог, який формалізує процес експертного оцінювання і забезпечує можливість надання числового рангу якісним критеріям. Зокрема, було створено та обґрунтовано конкретну шкалу для характеристики «Необхідність» вимоги, що дозволяє стандартизовано оцінювати її критичність, чітко розрізняючи обов’язкові, важливі та бажані функціональні/нефункціональні аспекти ПЗ. Це є основою для ефективної пріоритизації.Для інтегральної оцінки складних, багатофакторних властивостей вимог впроваджено використання апарату зваженого математичного очікування. Цей механізм дозволяє розраховувати комплексні характеристики, враховуючи не лише отримані бальні оцінки, але й вагомість (коефіцієнт значущості) кожного окремого критерію, забезпечуючи тим самим реалістичну та всебічну оцінку загальної «цінності» вимоги для проекту. Практична значущість роботи полягає в підвищенні прозорості та обґрунтованості процесу управління вимогами, що дає змогу командам розробників приймати обґрунтовані рішення щодо обсягу робіт та планування ітерацій ще до початку активної фази програмування. Наукова новизна полягає в адаптації та систематизації кваліметричного апарату для специфічної області інженерії вимог на ранньому етапі життєвого циклу. Перспективи подальших досліджень включають: розробку нових шкал для додаткових ключових характеристик (наприклад, «складність реалізації», «ризиковість»), емпіричну валідацію запропонованої методики на різноманітних реальних проектах для підтвердження її універсальності, а також автоматизацію процесу оцінювання та розрахунків шляхом створення програмних інструментів, інтегрованих із системами управління вимогами. Також перспективним є дослідження методів динамічного перерахунку пріоритетів в умовах змін, що базуються на нечіткій логіці або машинному навчанні.