ФІНАНСУВАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗА РАХУНОК ПРИВАТНИХ ДЖЕРЕЛ У КРАЇНАХ ОЕСР ТА В УКРАЇНІ
DOI:
https://doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2022.4.11Ключові слова:
вища освіта, фінансування, освітній кредит, пільгове кредитування, індикативні ціниАнотація
Статтю присвячено аналізу фінансування вищої освіти у країнах ОЕСР та в Україні. Аналіз показав, що у країнах ОЕСР має місце асиметрія у розподілі бюджетних та приватних джерел фінансування вищої освіти. Так, до країн, де вища освіта є переважно платною (60 і більше відсотків приватного фінансування) відносяться: Великобританія, Колумбія, Японія, Австралія, США, Корея та Чилі; країнами, які забезпечують переважно безоплатну вищу освіту (20 і менше відсотків приватного фінансування), є Німеччина, Швеція, Словенія, Бельгія, Данія, Ісландія, Австрія, Фінляндія, Люксембург та Норвегія. У інших країнах ОЕСР співвідношення приватного і державного фінансування вищої освіти в середньому є однаковим. Розглянуто механізми кредитування навчання у групах країн, де переважає приватне і державне фінансування: воно може надаватися коштом приватних банківських установ, або здійснюватися на основі програм державного кредитування. Проаналізовано джерела фінансування вищої освіти в Україні. Визначено, що частка державного фінансування вищої освіти Україна має тенденцію до скорочення. На фоні запровадження індикативних цін на навчання за найбільш популярними спеціальностями (призупинено на час воєнного стану) та зниження купівельної спроможності населення посилюється потреба у додаткових джерелах фінансування. З одного боку, кредитування через приватні фінансові установи є доволі дорогим, з іншого боку, механізм пільгового державного кредитування в Україні так і не набув широкої популярності для населення та характеризується низьким рівнем економічної ефективності для держави. Це зумовлює необхідність дослідження провідного досвіду країн ОЕСР щодо застосування дієвих механізмів фінансової підтримки вищої освіти, зокрема, освітнього кредитування.
Посилання
Harmon, C., Walker, I., & Westergaard-Nielsen, N. (2001). Education and earnings in Europe: a cross country analysis of the returns to education. Edward Elgar. Retrieved from: https://www.e-elgar.com/shop/gbp/education-andearnings-in-europe-9781840645309.html
Tilak Jandhyala. (2006). Private higher education: philanthropy to profits. Higher education in the world. Retrieved from: https://www.researchgate.net/publication/39522752_Private_higher_education_philanthropy_to_profits.
How has private expenditure on tertiary education evolved over time and how does it affect participation in education? (2019). OECD iLibrary. https://doi.org/10.1787/22267077.
M ichael T. Nietzel (2022). State Funding For Public Higher Education Increased 4.5% In 2021. Forbes. Retrieved from: https://www.forbes.com/sites/michaeltnietzel/2022/06/14/state-funding-for-public-higher-education-increased-45-in-2021/?sh=baa462473b36.
Ozge Dilaver Kalkan, Geraint Johnes, Jill Johnes (2008). Public / private funding of higher education: a social balance – Report for England. HIS Hochschul-Informations-System GmbH. Retrieved from: https://www.researchgate.net/publication/288343190_Public_private_funding_of_higher_education_a_social_balance_-_Report_for_England.
Barr N. Higher Education Funding. Oxford Review of Economic Policy, Volume 20, Issue 2, June 2004, Pages 264–283, https://doi.org/10.1093/oxrep/grh015.
Мельник, О. В., Мирошниченко, Ю. О. (2021). Державне регулювання фінансування вищої освіти: світовий досвід // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. № 3. С. 120−126. DOI: 10.21272/1817-9215.2021.3-13.
Харламова Г. О. (2017). Британська модель фінансування вищої освіти: уроки для України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. Вип. 5. С. 58-66. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_Ekon_2017_5_11.
Горін І. І. (2013). Зарубіжний та український досвід фінансування вищої освіти. Актуальні проблеми розвитку економіки регіону. Вип. 9(1). С. 176-182. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/aprer_2013_9%281%29__32
Терещенко Г. М. (2018). Оцінювання переваг та недоліків фінансування здобуття вищої освіти через механізм кредитування та грантів на навчання студентів. Освітня аналітика України. № 3 (4). C. 108-127. DOI: https://doi.org/10.32987/2617-8532-2018-3-108-127.
Затонацька Т. Г., Терещенко Г. М. (2018). Кредитний механізм фінансування здобуття вищої освіти в Україні. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. Вип. 2. С. 19-23. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_Ekon_2018_2_5
Білінець М. Ю. (2016). Освітні кредити як джерело фінансування вищої освіти: світова практика та українські реалії. Інвестиції: практика та досвід. № 15. С. 34-38. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ipd_2016_15_8
Полторак А. С., Паламарчук В. Ю., Манукян Т. А. (2018). Розвиток механізму кредитування для здобуття вищої освіти як напрям зміцнення рівня фінансової безпеки держави. Інвестиції: практика та досвід. № 23. С. 44-49. DOI: 10.32702/2306-6814.2018.23.44.
Є рфорт О. Ю., Єрфорт І. Ю. (2018). Розвиток механізмів кредитування здобуття вищої освіти в Україні. Фінанси України. 2018. № 3. С. 67-79. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fu_2018_3_6
Vedder R. (2015). Equity vs. Efficiency: Downsizing Student Loans. Forbes. Retrieved from: https://www.forbes.com/sites/ccap/2015/12/07/equity-vs-efficiency-downsizing-student-loans/?sh=245955014b42.
OECD. (2019). Relative shares of public, private and international expenditure on educational institutions. OECD Publishing. Retrieved from: https://stats.oecd.org/index.aspx?queryid=93063
OECD. (2019). Total expenditure on educational institutions per full-time equivalent student. OECD Publishing. Retrieved from: https://stats.oecd.org/Index.aspx?DataSetCode=AV_AN_WAGE
GDP per capita. World Bank data. Retrieved from: https://data.worldbank.org/indicator/NY.GDP.PCAP.CD
Antonyuk L., Ilnytskyy D., Barabas D., & Sandul M. (2017). International competitive disposition of national higher education systems. International Economic Policy, 2, 7-38. Retrieved from: http://iepjournal.com/journals_eng/27/2018_1_Antoniuk_Ilnytskyy_Barabas_Sandul.pdf.
Chapman B., Ryan С. Income-contingent financing of student charges for higher education: assessing the Australian innovation / Center for economic policy research. Australian National University. 2002. Retrieved from: https://digitalcollections.anu.edu.au/handle/1885/40577
Грищенко, А. І. (2015). Освітнє кредитування: світовий досвід та перспективи впровадження в Україні. Економіка та держава. Економіка та держава. № 3. С. 38-42.
Вища та фахова передвища освіта в Україні (2021). Держпавна служба статистики України. Режим доступу: https://ukrstat.gov.ua/
Деякі питання запровадження індикативної собівартості : Постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 № 191-2020-п. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/191-2020-%D0%BF#Text
Ковтун О. (2020)Кредит на навчання: як отримати та які умови пропонують держава й банки. Український капітал. Режим доступу: https://ucap.io/kredyt-na-navchannya/
Про затвердження Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 № 916. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/916-2003-%D0%BF
Про затвердження Порядку пільгового кредитування для здобуття професійно-технічної та вищої освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.08.2018 № 673. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/673-2018-%D0%BF
