ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ ПІДШИПНИКІВ ПРИВОДУ МЕХАНІЗМУ ПІДЙОМУ ПРИЧАЛЬНОГО КОНТЕЙНЕРНОГО ПЕРЕВАНТАЖУВАЧА

Анотація

У сучасних умовах більшість вантажно-розвантажувальних операцій, пов’язаних із контейнерними перевезеннями, здійснюється із застосуванням причальних контейнерних перевантажувачів. Забезпечення їхньої безперебійної та ефективної роботи потребує підтримання високого рівня технічної справності основного обладнання. Підвищені вимоги до надійності експлуатації перевантажувальних механізмів у портових комплексах зумовлюють необхідність розроблення та впровадження нових, більш досконалих методів технічної діагностики в процесі їх функціонування. Оцінити фактичний технічний стан перевантажувача лише теоретичними методами практично неможливо через постійні зміни навантажень та динамічні режими роботи обладнання. Тому підвищення експлуатаційної надійності контейнерних перевантажувачів досягається шляхом розроблення ефективних методів контролю та діагностики стану окремих елементів їх конструкції. До пріоритетних завдань цього напряму належить своєчасне визначення технічного стану механізму підйому вантажу, оскільки наявність прихованих дефектів його складових може призвести до виникнення аварійних ситуацій, виходу обладнання з ладу та значних простоїв виробничого процесу. Діагностика в цьому контексті дає змогу виявляти несправності механізмів без необхідності їх демонтажу або розбирання, що суттєво скорочує час технічного обслуговування. На сьогодні розроблено низку методів контролю технічного стану підшипникових вузлів обертальних механізмів [1–7]. Однак, попри значні досягнення у цій сфері, зазначені методи часто характеризуються високою складністю реалізації, обмеженою сферою застосування та наявністю певних технічних і експлуатаційних обмежень. У зв’язку з цим питання удосконалення системи діагностики підшипникових вузлів контейнерних перевантажувачів залишається актуальним науково-технічним завданням. Методи вібродіагностики, що застосовуються у сучасних дослідженнях, забезпечують проведення комплексного статистичного аналізу на основі періодичних і квазиперіодичних випадкових процесів. Такий підхід передбачає виділення модулюючих стаціонарних компонентів і подальший спектрально-кореляційний аналіз їх параметрів, що дозволяє отримати інформацію про характер і ступінь розвитку дефектів. Діагностичні ознаки формуються з використанням імовірнісних характеристик першого та другого порядків; при цьому саме аналіз параметрів другого порядку дає можливість виявляти дефекти на ранніх стадіях їх виникнення [2–6].