ІСТОРІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ У КОНТЕКСТІ РОЗБУДОВИ ІНФРАСТРУКТУРИ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ

Анотація

У цій статті розглянуто історичну еволюцію теорії та практики менеджменту в контексті розвитку ділової інфраструктури від елементарних форм господарського управління надлишками продуктів у стародавніх цивілізаціях до сучасних глобальних систем управління підприємствами, які побудовані на системній цифровій основі. Проаналізовано основні часові етапи становлення філософської та управлінської думки: класичний, неокласичний, поведінковий, системний та сучасний, а також показано їхній взаємозв’язок із змінами в інфраструктурі бізнесу та у характері економічних зв’язків в різних за масштабами соціальних формаціях. Особливу увагу приділено впливу індустріалізації, серійного та масового виробництва, елементів науково-технічної революції, цифровізації та загальної глобалізації на формування управлінських концепцій, як у науковому, так і у діловому контексті. Зазначено, що розвиток менеджменту завжди був зумовлений двома основними факторами: еволюцією економічних відносин – від суто виробництва і торгівлі до сервісно-інформаційної економіки та інтелектуальним зростанням суспільств появою та систематизацією нових знань, ідентифікацією закономірностей, формулюванням правил гри у базовому просторі існування суспільства. Визначено, що сучасний менеджмент виступає не лише інструментом ефективного функціонування організації підприємства, а й механізмом закономірності розвитку економічних систем, але й визначити перспективні напрями вдосконалення управлінських практик у період глобальної невизначеності адаптації бізнесу до турбулентних змін ринку, інтеграції у міжнародні ланцюги створення вартості та побудови стійких організаційних моделей. Підкреслено дидактичну важливість історичного підходу до вивчення менеджменту для розуміння сучасних викликів економіки України, зокрема трансформації ринку в умовах війни та післявоєнного відновлення. Розкрито, що осмислення історії управління дозволяє не лише оцінити закономірності розвитку економічних систем, але й визначити перспективні напрями вдосконалення управлінських практик у період глобальної невизначеності.