МУЛЬТИАГЕНТНІ СИСТЕМИ ДЛЯ СИМУЛЯЦІЇ СКЛАДНИХ СОЦІАЛЬНИХ ВЗАЄМОДІЙ NPC

Анотація

Статтю присвячено розробленню концептуальних засад побудови мультиагентних систем для симуляції складних соціальних взаємодій неігрових персонажів (NPC) у відеоіграх з відкритим світом. Актуальність дослідження зумовлена суперечністю між потребою збереження авторської наративної керованості та зростаючими вимогами до автономності й адаптивності поведінки NPC, здатних формувати індивідуальні цілі, афективні стани та довгострокові плани. Традиційні підходи, зокрема скриптові моделі, кінцеві автомати станів, дерева поведінки та утилітарні системи, обмежують можливість генерації емерджентних соціальних сценаріїв і не забезпечують повноцінної інтеграції індивідуальної агентної поведінки з квестовою структурою гри. Метою статті є розроблення концептуальної архітектури мультиагентної системи на базі великих мовних моделей та обґрунтування механізму трансформації індивідуальних планів NPC у структуровані квестові ланцюжки для гравця. У роботі проаналізовано ключові компоненти сучасних генеративних агентів – потік спостережень, ієрархічну пам’ять із механізмом рефлексії, модуль адаптивного планування дій і засоби забезпечення наративної когерентності. Обґрунтовано доцільність переходу від скриптових моделей поведінки, характерних для більшості комерційних ігор з відкритим світом, до автономних агентних архітектур, у межах яких кожен персонаж функціонує як самостійний соціальний агент. Запропоновано концептуальну модель перетворення індивідуальних планів NPC на квестові ланцюжки для гравця, що ґрунтується на аналізі конфліктів між цілями агентів, визначенні точок перетину їхніх намірів та генерації емерджентних наративних послідовностей. Механізм реалізовано у вигляді п’ятиетапного циклу, який охоплює генерацію планів, виявлення та класифікацію конфліктів, формування структури квесту на основі інтеграції ієрархічного планування та LLM-наративізації, а також зворотний зв’язок із оновленням стану ігрового світу. Окрему увагу приділено питанням масштабованості, аналізу обчислювальних витрат і збереженню наративної когерентності в умовах одночасної роботи множини автономних агентів. У результаті дослідження визначено ключові архітектурні принципи мультиагентної соціальної симуляції: модульність, масштабованість, когерентність і замкнений цикл взаємодії «NPC – світ – гравець». Отримані результати формують теоретичне підґрунтя для створення ігрових систем із емерджентною наративною динамікою та підвищеним рівнем поведінкового реалізму.