МЕТОДИКА ОЦІНКИ ІНТЕГРАЛЬНОЇ СТІЙКОСТІ АЕРОПОРТУ В АЕРОПОРТОЦЕНТРИЧНІЙ МОДЕЛІ МІСЬКОЇ АГЛОМЕРАЦІЇ

Анотація

Провідні аеропорти поступово трансформуються з традиційних інфраструктурних об’єктів у ключові центри просторово-економічного розвитку урбанізованих територій, функціонування яких характеризується високим рівнем доступності, мультимодальності та концентрацією ділової активності. Розширення аеропортових комплексів та розміщення в їх межах виробничих та логістичних об’єктів призводить до виникнення екологічних проблем та дисбалансів у навколишньому середовищі. Разом з цим, концентрація найбруднішої регіональної інфраструктури в аеропортовій зоні із застосуванням екологічно «чистих» технологій та рішень створює передумови для формування екологічно стійкої урбанізованої системи, в якій оцінка, моніторинг та управління викидами шкідливих речовин у довкілля забезпечуватиметься на основі інтегрованого підходу. Системоутворююча роль аеропорту у такій аеропортоцентричній моделі розвитку, а саме рівень його інтегральної стійкості визначає збалансованість функціонування агломераційного середовища.
У даній науковій роботі розроблено методику оцінки інтегральної стійкості аеропорту в аеропортоцентричній моделі міської агломерації, що дозволяє проводити якісну та кількісну оцінку інтегральних індикаторів за економічною, екологічною та соціальною складовими стійкості аеропорту та є аналітичним інструментом для визначення негативних наслідків авіаційного ядра для урбосистеми. Запропонована методика створює методологічну основу для обґрунтування ефективних напрямків розвитку екологічно орієнтованої аеропортової інфраструктури та раціонального використання приаеропортових територій як центру ділової, промислової та транспортно-логістичної активності, що сприяє досягненню сталого збалансованого розвитку міської агломерації.
Проведені експериментальні розрахунки на прикладі європейських аеропортів Рига, Таллінн, Вільнюс та Каунас підтвердили універсальність методики та можливість її застосування для діагностики рівня стійкості аеропортів різного масштабу – від регіональних до тих, що функціонують у межах великих агломерацій. Подальшим напрямком наукових досліджень має стати формування оптимальних моделей функціонально-просторової організації приаеропортових територій з урахуванням обраної аеропортоцентричної концепції розвитку та стратегічних пріоритетів територіального планування.