ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА РОЗВИТКУ ВОДНЕВОЇ ЕНЕРГЕТИКИ ЯК АЛЬТЕРНАТИВНОГО ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГІЇ

Анотація

У даній роботі розглянуто питання зниження енергозалежності через розвиток альтернативної енергетики. Встановлено, що перехід до зеленої водневої економіки був закріплений європейською Водневою стратегією, яка є складовою правового підґрунтя Європейського зеленого курсу, загальна мета якого зробити Європу кліматично нейтральною до 2050 року. Синхронізуючи свою політику з ЄС, Україна має намір досягти кліматичної нейтральності до 2060 року. Для реалізації зазначеної мети Україна та ЄС уклали меморандум стратегічне партнерство у сферах «зеленого» водню та біогазу. Це дасть суттєвий поштовх у спільному русі щодо розбудови сталої енергетики, забезпечення енергетичної безпеки та декарбонізації економіки. Україна та ЄС будуть спільно розвивати сфери виробництва, торгівлі, транспортування, зберігання та використан- ня таких газів. Меморандум передбачає: обмін інформацією та оцінками сценаріїв і прогнозів щодо попиту на відновлювані гази; розвиток регуляторного поля; гармонізацію сертифікаційних документів відповідно до вимог ЄС; виявлення та усунення бар’єрів; розвиток інфраструктури; мобілізацію фінансових та інвестиційних інструментів; розвиток енергетичних кластерів в Україні. Доведено, що територія України може стати майданчиком для виробництва водню не тільки для власних потреб у чистій енергії, але й для експорту на ринок Євросоюзу. Визначено, що розвиток водневої галузі в Україні потребує передусім державної підтримки у вигляді гармонізованого з європейськими нормами законодавства та прозорих правил під час отримання необхідної дозвільної документації. Поряд зі сказаним, розвиток водневої енергетики виступає необхідним елементом післявоєнного відновлення країни, що має відбуватися з урахуванням принципів «зеленої» економіки, при цьому позиціонування України у новій світовій водневій економіці має враховувати насамперед національні інтереси.