УПРАВЛІНСЬКИЙ КОНФЛІКТ І МЕДІАЦІЯ ЯК ЗАСІБ ЙОГО ВИРІШЕННЯ

Анотація

У статті з метою дослідити особливості конфлікту в публічному управлінні та застосування для його вирішення методу медіації розглянуто сутність конфлікту в організації, сутність медіації, її учасники, складові, етапи, її дихотомічну природу та специфіку використання у процесі розв’язання конфлікту в публічному управлінні. З’ясовано, що конфлікт має подвійну природу – негативні наслідки, що в умовах організації роз’єднують колектив, створюють деструктивну атмосферу; та позитивні, що виявляються в згуртуванні колективу управлінців задля вирішення складної проблеми, тобто створюють уже конструктивну атмосферу. Тобто медіація передбачає колективне ухвалення рішення з правильним вибором його варіанту, що буде загальноприйнятним для сторін суперечки. Важливою визначається й роль керівника установи. Зроблено висновки, що для вирішення конфлікту в управлінській організації, зокрема у процесі ухвалення управлінського рішення, потрібні позитивні риси медіації – згуртування колективу, спільна діяльність, розвиток самосвідомості й розуміння інших. При цьому рішення ухвалюються як колективно, так і з участю керівника установи. У демократичному світі медіація давно відома як метод позасудового розв’язання конфліктів, що передбачає добровільну згоду суб’єктів суперечки саме на використання медіації, вільне обрання ними посередника-медіатора, їхню співпрацю задля досягнення загальноприйнятного рішення. Тому в Україні також потрібно впроваджувати медіацію, адже вона є простою та зручною для суб’єктів, може бути припинена ними в будь- який момент. У публічному управлінні за допомогою колективного обговорення вирішуються загальні проблеми, ухвалюються відповідні рішення, що можуть впливати не лише на діяльність окремої адміністративної установи, але й на імідж держави загалом.