ГУМАНІЗАЦІЯ ПУБЛІЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ: НЕВЕРБАЛЬНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті проаналізовано невербальні засоби публічної комунікації через призму гуманізації інформаційного простору. При цьому досліджено визначення в науковому дискурсі загальних понять у площині невербальної комунікації, традиційні й нетрадиційні невербальні засоби комунікації та особливості практичного використання невербальних засобів у сфері публічного спілкування. Визначено, що гуманістичний аспект сучасного суспільства полягає в тому, що жодний владний вплив не має обмежувати чи орієнтувати громадянина в неосяжному полі інформації. З’ясовано, що невербальні засоби у спілкуванні виконують такі функції: внесення додаткової інформації, що проте не лише супроводжує головну, заміщує пропущений словесний компонент, указує на описуваний об’єкт, але й часом суперечить її змісту. Доведено, що невербальні засоби характеризують як самого мовця-оратора, його ділові, інтелектуальні, етнічні, соціальні, статеві, вікові ознаки, так і ознаки кожного окремого слухача, що загалом допомагають сприймати подану інформацію. Зазначено, що гуманістичний аспект сучасного суспільства полягає в тому, що жодний владний вплив (як власне імперативний, так і прихований) не має обмежувати чи орієнтувати особу-громадянина в неосяжному інформаційному просторі, своєрідному загальному космічному інтелекті. Зроблено висновок, що невербальна система комунікативних знаків визначається як первинна та природна в людському суспільстві, а вербальна – як вторинна, штучна. Цю пріоритетність потрібно пов’язати з гуманістичним виміром, який указує на людські емоції та рефлексії, а також на невід’ємність у людини права на отримання ділової та побутової інформації. Зауважено про деякі стереотипи, які існують у науковому дискурсі з комунікації, але на сьогодні вже не є актуальними.