МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАННЯ ПРАВОВОЇ ОСВІТИ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВЛАДИ

Автор(и)

  • В. В. КОЦАН Інститут адміністрування, державного управління та професійного розвитку Національного університету «Львівська політехніка» https://orcid.org/0009-0009-2378-266X

DOI:

https://doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2025.1.2.40

Ключові слова:

правова освіта, органи влади, державна політика, державні інституції, державні службовці, правове навчання

Анотація

У статті розкрито особливості міжнародного досвіду регулювання питання правової освіти в діяльності органів влади. В сучасних умовах важливим є питання адаптації міжнародного досвіду до національних реалій, що вимагає ґрунтовного аналізу успішних моделей регулювання правової освіти. Тому актуальність дослідження обумовлена необхідністю розробки оптимальних механізмів державного регулювання правової освіти з урахуванням світових практик. Вивчення міжнародного досвіду дозволить виокремити ефективні стратегії, що сприятимуть підвищенню правової культури громадян та покращенню взаємодії між державою та суспільством у цій сфері.Метою статті є дослідження міжнародного досвіду регулювання питання правової освіти в діяльності органів влади у напрямі вивчення можливостей його застосування в Україні.В статті зазначено, що міжнародний досвід правової освіти у діяльності органів влади є важливим напрямом дослідження, що сприяє підвищенню правової культури населення, забезпеченню верховенства права та ефективному функціонуванню державного апарату. Сучасні тенденції у світовій практиці демонструють різні моделі правового навчання державних службовців та громадян, що впливає на формування демократичних інститутів та соціальної стабільності. Відзначено, що органи влади у багатьох країнах зобов’язані проходити спеціалізовані тренінги та навчання, що дозволяє їм краще розуміти законодавчі норми та відповідально виконувати свої обов’язки. Акцентовано увагу на тому, що Європейський Союз активно підтримує розвиток правової освіти через інституційні програми, такі як «Erasmus+», спрямовані на підвищення кваліфікації державних службовців. Підсумовано, що міжнародний досвід свідчить про важливість комплексного підходу до правової освіти, що включає законодавче врегулювання, створення спеціалізованих навчальних програм та співпрацю з освітніми установами. Для України актуальним є впровадження ефективних механізмів правового навчання державних службовців та широке залучення громадськості до освітніх ініціатив, що сприятиме утвердженню правової держави та громадянського суспільства. Результати дослідження показали, що впровадження найкращих світових практик у національну правову систему дозволить не лише підвищити рівень компетентності державних службовців, а й зміцнити довіру громадян до державних інституцій. Тому удосконалення механізмів правової освіти має стати одним із пріоритетних завдань державної політики в сфері управління та правозастосування.

Посилання

Бевз С. Правосвідомість у правовому регулюванні державного управління у сфері господарської діяльності. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 8. С. 64–68.

Кононенко С. В. Структура семантичного поля поняття «правова свідомість». Теорія і практика сучасної психології. 2019. № 1, т. 1. С. 183–187.

Макаренко Л. О. Правова культура: теоретико-методологічні основи дослідження. Київ : Парламентське видавництво, 2019. 574 с.

Мушенок В. В., Грабовський Г. М. Формування правової культури і правової свідомості державних службовців. Вісник Національної Академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2019. № 3. С. 43–46.

Нестеренко О. Підвищення рівня правової та етичної культури державних управлінців як один із пріоритетів правового виховання в умовах соціальної мобільності. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 6. С. 230–234.

Полякова О. Модель як опис системи публічного управління правовою освітою населення. Науковий вісник «Демократичне врядування». 2018. Вип. 21. URL: https://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2022/ feb/26683/151089-articletext-326523-1-10-20181214.pdf (дата звернення 14.02.2025).

Поступна О. В. Механізм правового регулювання процесу публічного управління освітою. Наукові перспективи. № 1(7). 2021. С. 239–250 https://doi.org/10.32689/2708-7530-2021-1(7)- 239-250

Соколова С. В. Розвиток правової культури та правового виховання в педагогічній теорії. Інноваційна педа- гогіка. 2019. № 18, т. 2. С. 94–97.

Хаварівська Г. С. Правове виховання в управлінській діяльності // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. Вип. 2(63) : у 2 ч. Ч. 1 / за заг. ред. чл.-кор. НАН України В. С. Загорського, доц. А. В. Ліпенцева. Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2020. C. 48–59. DOI: https://doi.org/10.33990/2070-4011.63.2020.212638

Хожило І. І., Полякова О. С. Сучасний стан функціонування системи правової освіти в Україні: публічно- управлінський аспект. Наукові перспективи. № 2(8). 2021. С. 280–292. https://doi.org/10.52058/2708-7530-2021- 2(8)-280-292

Національний Еразмус+ офіс в Україні. Розвиток системи забезпечення якості вищої освіти України. 2019. URL: https://erasmusplus.org.ua/?s= (дата звернення 15.02.2025).

Шуміло І. А. Міжнародна система захисту прав людини: навчальний посібник. Київ, 2018. 168 с.

Гостєва О. М. Європейський досвід взаємодії органів державної влади та громадських організацій // Державне управління: удосконалення та розвиток, № 9, 2017. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1124 (дата звернення 15.02.2025).

Державна служба якості освіти України. Аналіз діяльності місцевих органів управління освітою. 2025. URL: https://sqe.gov.ua/en/diyalnist-en-translation/analysis-of-the-local-education-authorities-activities/?utm_ source=chatgpt.com (дата звернення 15.02.2025).

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-02-25

Номер

Розділ

ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ