ҐЕНДЕРНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ: АКТУАЛЬНІСТЬ І НОВАЦІЇ

Анотація

У статті розглянуто питання гендерної політики в Україні, зокрема нові підходи з боку науковців і законодавців до вирішення проблем гендерної рівності. Так, проаналізовано відповідний правовий принцип, що дає можливість установити гендерний паритет у суспільстві, нівелювавши нерівноправність жінок і чоловіків у правах і можливостях у різних сферах суспільного життя – економічній, освітній, політичній, правовій, соціальній, культурній. З’ясовано, що гендерна рівність як категорія становить сукупність суспільних ідей та норм, що через установлення гендерної справедливості в усіх сферах життя забезпечують демократичний розвиток держави та суспільства, адже в їх основі лежать гуманістичні чесноти – свобода, рівність, справедливість, законність. Відзначено, що поширеність стереотипів щодо ролей жінки й чоловіка в суспільстві була властива попереднім століттям, зокрема у ХХ-му жінка мусила, відпрацювавши на підприємстві чи в установі, займатися домогосподарством і дітьми. На відміну від такого стереотипу у ХХІ столітті припускається інша схема, за якою жінка може й не мати (не бажати) сім’ї, дітей, займається бізнесом або може створити одностатеву сім’ю. Аналогічно в сучасному світі може вдіяти й чоловік. Тобто на перше місце висувається гендерна ідентичність, а не зовнішні біологічні ознаки. Зроблено висновок, що українське законодавство вже виявляє певні новації у сфері захисту гендерних прав відповідно до європейських гуманітарних традицій і принципів. Так, за положеннями Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», визначається дискримінація за ознакою статі, що виявляється в застосуванні до представників певної статі певних обмежень щодо їх можливостей реалізувати свої права й інтереси, але при цьому вирішальними не вважаються біологічні ознаки статі, а «дійсні» або «припущені», тобто виявлені особою в її самоідентифікації. Акцентовано на тому, що гарантування рівності будь-якої людини у правах є фундаментальною засадою демократичної держави. Сюди входять і механізми попередження можливих конфліктів у цій сфері, зокрема дискримінації за будь-якою ознакою, зокрема за статтю чи гендерною ідентичністю. Ці механізми мають бути використані державою в реалізації гендерної політики.