СВІТОВІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ КОРУПЦІЇ, ЇЇ СКЛАДОВИХ ТА БОРОТЬБИ З НЕЮ

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження світових підходів до визначення корупції, її основних складових і моделей боротьби з цим явищем у межах різних правових систем. Визначено, що у міжнародному дискурсі корупція трактується як багаторівнева правова та соціально-управлінська проблема, що вимагає системного аналізу юридичних, інституційних та культурних чинників. Акцент зроблено на порівнянні континентальної та острівної моделей права, кожна з яких продукує відмінні правові визначення, механізми превенції й реагування на корупційні діяння. Дослідження охоплює нормативні основи, індекси сприйняття корупції, функціонування національних антикорупційних органів та міжнародні комплаєнс-рекомендації. Метою статті є концептуалізація корупції у світовому правовому дискурсі, аналіз інституційно-правових підходів до її класифікації та боротьби з урахуванням порівняльного правознавства. Методологічну базу становлять структурно-функціональний та порівняльно-правовий підходи, контент-аналіз національного й міжнародного антикорупційного законодавства та звітності. У ході дослідження ідентифіковано ключові типи корупції (політичну, адміністративну, економічну та корпоративну), а також умови їх поширення в межах різних моделей публічного управління. Встановлено, що в країнах континентальної правової традиції домінує формалізоване нормативне регулювання з розгалуженою процедурною відповідальністю, тоді як острівна модель спирається на прецеденти та етичні стандарти. Проаналізовано поточні тенденції Індексу сприйняття корупції, інституційну ефективність антикорупційних органів та роль механізмів запобігання, зокрема програм комплаєнсу, моніторингу доброчесності та цифрової звітності. Сформульовано висновки про необхідність локалізації міжнародних практик через адаптацію до національного правового контексту. Підтверджено доцільність переходу до превентивної моделі боротьби з корупцією, що включає етичне саморегулювання, прозорість і цифровізацію управлінських процесів. Окреслено напрями оптимізації антикорупційної політики: посилення корпоративної відповідальності, інституційного моніторингу та використання індикаторів доброчесності.