ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ІНСТИТУЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Анотація

У статті розглянуто теоретико-методологічні засади формування та реалізації державної політики у сфері туристичної діяльності з акцентом на інституційні механізми її забезпечення та перспективи розвитку. Актуальність дослідження зумовлена посиленням ролі туризму як важливого чинника економічного зростання, структурної модернізації регіонів, розширення міжнародних зв’язків і зміцнення соціальної згуртованості. За таких умов підвищуються вимоги до якості державного управління галуззю, узгодженості рішень і спроможності інституцій реагувати на зовнішні та внутрішні виклики. Метою дослідження є наукове обґрунтування напрямів удосконалення державної політики у сфері туризму з урахуванням особливостей інституційного середовища її формування та реалізації, а також визначення перспектив подальшого розвитку галузі. Для досягнення поставленої мети проаналізовано зміст і функціональне призначення державної політики у сфері туристичної діяльності, уточнено її базові принципи, інструментарій і механізми впливу на соціально-економічні процеси. Особливу увагу приділено координації діяльності органів публічної влади різних рівнів, розвитку партнерських відносин із суб’єктами господарювання та інститутами громадянського суспільства, а також упровадженню стратегічного планування й програмно-цільового підходу. Оцінено сучасний стан туристичної сфери та окреслено ключові проблеми її регулювання, зокрема фрагментарність інституційних рішень, обмеженість фінан- сового забезпечення, недостатню цифровізацію управлінських процесів. На основі узагальнення міжнародного досвіду й аналізу національної практики обґрунтовано доцільність оптимізації інституційної взаємодії, підвищення прозорості процедур, розширення державно-приватного партнерства та активнішого впровадження цифрових рішень у системі адміністрування туризму.