ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПАСАЖИРСЬКИХ АВТОПЕРЕВЕЗЕНЬ
DOI:
https://doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2025.4.1.42Ключові слова:
пасажирські автоперевезення, правові аспекти, правове регулювання, договір перевезення, ліцензування, цифрові технології транспорту, євроінтеграціяАнотація
У статті розглянуто правові аспекти, що регулюють діяльність у сфері пасажирських автоперевезень як важливу компоненту транспортної системи України, яка забезпечує реалізацію права громадян на мобільність, доступ до соціальних та економічних ресурсів. Метою даної роботи є загальний аналіз правових аспектів пасажирських автоперевезень в Україні ‒ від укладання договору перевезення до процедури ліцензування, впровадження цифрових технологій у правове поле пасажирських перевезень та державного контролю за діяльністю перевізників. У центрі дослідження перебувають норми цивільного, господарського та адміністративного законодавства, що регулюють взаємовідносини між перевізником та пасажиром. Обґрунтовано, що ефективна правова система є ключовим чинником безпеки перевезень та підвищення якості послуг і формування конкурентного ринку. Проаналізовано зміст договору перевезення пасажирів як юридичну основу взаємовідносин між споживачем і перевізником, порядок ліцензування перевізників, обов’язки сторін, а також систему контролю за дотриманням законодавства. Увага приділена впливу цифровізації на правові відносини в транспортній галузі. Зроблено висновок, що правове регулювання пасажирських автоперевезень є ключовим чинником забезпечення безпеки, стабільності та ефективності транспортної системи України. Правове регулювання визначає межі відповідальності учасників ринку, гарантує права пасажирів і встановлює вимоги до організації діяльності перевізників. Ефективне правове регулювання пасажирських автоперевезень забезпечує баланс між економічними інтересами перевізників, державним контролем і правами пасажирів. Поєднання правових норм із цифровими інноваціями формує сучасну модель транспортної політики, що орієнтована на безпеку, прозорість і соціальну відповідальність. Наголошується на необхідності гармонізації національного законодавства із європейськими стандартами у сфері транспортних послуг, що є передумовою підвищення конкурентоспроможності українських перевізників та захисту прав споживачів.
Посилання
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.
Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X.
Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III.
Закон України «Про транспорт». Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, № 51, ст.446, редакція від 01.01.2024, підстава ‒ 1909-IX.
Закон України «Про автомобільний транспорт». Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 22, ст.1 05) {В редакції Закону № 3492-IV від 23.02.2006, ВВР, 2006, № 32, ст.273} із змінами і доповненнями.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування». Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 39, ст. 386, редакція від 17.02.2011.
Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015 р. № 222-VIII.
Закон України «Про страхування». Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2021, № 1909-IX, редакція від 01.01.2025, підстава ‒ 3720-IX.
Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176, редакція 24.09.2025, підстава ‒ 708-2025-п.
Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів. Постанова Кабінету Міністрів України № 1001 від 02.12.2015 р.
Європейська угода про роботу екіпажів транспортних засобів, що виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), 1970 р.
Регламенти Європейського Союзу № 1071/2009, № 1072/2009, № 1073/2009.
Правове регулювання сфери транспорту в Європейському Союзі та в Україні : у 2-х т. / ред. В. Г Дідик, М-во юстиції України, Державний департамент з питань адаптації законодавства. К. : Ніка-Прінт, 2006.
Бурдик О. Ю. Проблеми автобусних пасажирських перевезень у містах України та шляхи їх оптимізації. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2020. № 71. С. 68–74.
Гриценко І., Марченко Р. Вплив впровадження електронного квитка на управління пасажирськими перевезеннями. Транспортні системи і технології. 2021. № 4. С. 88–96.
Клименко І. С., Кривошєєва С. В., Кривенко О. Проблеми та перспективи розвитку ринку пасажирських автоперевезень в Україні. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2019. № 30. С. 12–18.
Литвин В. В. Оцінювання якості обслуговування пасажирів у міських автобусних перевезеннях. Науковий вісник НТУ. 2022. № 39. С. 145–152.
Сліпуха Т. І. Аналіз сучасного стану ринку пасажирських перевезень в Україні. Економіка і регіон. 2021. № 3. С. 110–115.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.






