РЕФОРМИ ФІНАНСУВАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ У КРАЇНАХ ОЕСР: АНАЛІЗ МЕХАНІЗМІВ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ПІДХОДІВ

Анотація

У статті узагальнено підходи до реформування систем фінансування вищої освіти в країнах ОЕСР в умовах розширення доступу до вищої освіти та посилення фіскальних обмежень. Відповідно до поставленої мети в дослідженні проаналізовано сутність ключових реформ з урахуванням змін у взаємодії між державою, освітніми інституціями та здобувачами освіти, а також сформовано класифікацію відповідних механізмів. Аналіз проведено на основі аналітичних матеріалів ОЕСР та Європейської Комісії. Визначено передумови реформ: бюджетний тиск, зростання чисельності студентів, підвищення вимог до прозорості й результативності публічних витрат, посилення ролі досліджень та інновацій, а також потребу у розширенні автономії університетів. Визначено, що на рівні «держава – здобувачі освіти» реформи реалізовувалися через механізми розподілу вартості освітніх послуг (cost-sharing): прямі (запровадження плати за навчання або її підвищення, відкладені платежі) і непрямі (скорочення грантів, заміна грантів кредитами, обмеження бюджетних місць, перекладання супутніх витрат). Реформи були спрямовані на скорочення ролі держави у фінансуванні освітньої діяльності та перенесення повної або часткової відповідальності за оплату освітніх послуг на здобувачів освіти. На рівні «держава – заклади вищої освіти» встановлено перехід від постатейного бюджетування до управління через фінансування: поширення формульного розподілу коштів, блок-грантів, результативно-орієнтованого фінансування, контрактних угод і конкурсного проєктного фінансування. З одного боку, це сприяло посиленню прозорості розподілу бюджетних коштів та підвищенню ефективності їх використання, а з іншого – ці механізми почали відігравати роль інструментів посилення контролю над стратегічними напрямами розвитку вищої освіти та наукових досліджень. Запропоновано класифікацію реформ фінансування вищої освіти за суб’єктами взаємодії та механізмами їх реалізації.