НЕГАТИВНА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ У СТРУКТУРІ МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНИХ ВІДНОСИН

Анотація

У даній статті розглядається один з найважливіших компонентів механізму регулювання публічно-приватних відносин – правове регулювання, зокрема, найбільшої уваги приділяється його негативній формі. Негативна регламентація – це процес упорядкування суспільних відносин шляхом встановлення правил у формі заборон. Обґрунтовується теза про те, що даний метод є характерним інструментом регулювання значного числа сфер публічних відносин, які мають потенціал до інтеграції в них приватних практик та принципів побудови зв’язків між учасниками з переходом до публічно-приватної моделі взаємодій. Виявлено ознаки, що вказують на неефективність витрат ресурсів та часу, а також поставлено під сумнів якість недостатньо забезпеченої діяльності зі здійснення правового регулювання у традиційний позитивний спосіб. Дані ознаки вказують на потребу використання альтернативного шляху до побудови зв’язків у суспільстві, що характеризується наділенням їх учасників можливістю діяти в окреслених заборонами межах у будь-який спосіб за їх вільним вибором. Негативне регламентування, як специфічний акт формалізації волі регулятора у нормах права, вигідно відрізняється від позитивного, слідуючи принципам розвитку демократичної держави, однак потребує від суспільства відповідного рівня інституційної та суспільної зрілості. Разом із тим, аргументовано можливість і потребу використовувати обидва способи регламентації у сферах, де це виправдано, а також для виправлення правових чи управлінських колізій. Ідентифіковано та описано проблему неможливості формування забороняючих норм іншими рамковими нормами як результату негативного регламентування, аргументовано необхідність надання забороняючим нормам чіткого позитивного характеру.