ОБРОБКА ТЕКСТИЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ ПОКРИВНОЮ КОМПОЗИЦІЄЮ

Анотація

У статті досліджуються технологічні параметри процесу обробки текстилю поліакрилатними дисперсіями з метою визначення оптимального складу дисперсії, що забезпечить високий гідрофобний ефект та задовільні фізико-механічні показники тканини. Мета дослідження полягає у розробці нової композиції, для обробки текстильного матеріалу, що забезпечує йому водо- та брудовідштовхувальні властивості. Вирішальною характеристикою довговічності білизняних тканин є стійкість матеріалів до тертя і багаторазового прання. Тертя текстильних матеріалів супроводжується зменшенням маси виробу і охоплює процес зачеплення нерівностей, їх зрізання, розхитування структури і як наслідок – повне руйнування матеріалу. Гладкі, м’які і пружно-еластичні текстильні матеріали є більш стійкими до тертя, ніж жорсткі, тверді і нерівні. Значний вплив на зносостійкість текстильних матеріалів поряд з іншими здійснюють обробні операції. Плівки, що утворюються на поверхні волокон під час обробки, склеюють окремі волокна в пряжі і запобігають їх випаданню, підвищуючи зносостійкість тканин. Експериментально визначали, співвідношення покривної композиції, її витрати та температуру обробки на гідрофобний ефект. Для визначення оптимальної температури процесу досліджували сорбцію препарату за різних температур. Як свідчать результати, за температури 40 °С сорбція композиції з ванни найнижча; у випадку температури 60 °С максимальне значення сорбції досягається занадто швидко – за 1 годину, що може призвести до нерівномірності розподілу акрилату, і як свідчать результати після висушення матеріалу, низької адгезії плівки до основи. Оптимальною температурою процесу визначено 45–55 °С. Результатом проведеного дослідження стало визначення впливу покривної обробки поверхні на гідрофобний ефект текстильного матеріалу та фізико-механічні показники текстилю після гідрофобізації. Отримані результати демонструють, що оптимальний гідрофобний ефект досягається при використанні лакрилу в кількості 15–20 %. Після проведеної обробки тканини набувають покращених фізико-механічних характеристик: без зменшення міцності на розрив, збільшується стійкість до багаторазового згинання, знижується ступінь усадки під час кип’ятіння.